В один звичайний вівторок, коли небо було особливо синім, а хмари особливо підозріло схожими на картоплю, в містечку Буйному сталося щось дивне. На центральній площі з’явилася… качка.
Але це була не просто качка. Це була Качка-Мислителька.
Вона не крякала, а шепотіла. Прямо в мозок.
— Хто ти, якщо не ти? — запитувала вона, дивлячись тобі в душу.
— А якщо завтра буде вчора, ти встигнеш подумати про це сьогодні?
Жителі міста спочатку сміялися. Потім плакали. Потім сміялися і плакали одночасно. В один момент мер міста кинув усе, одягнув гумові чоботи і пішов вирощувати лаванду. Вчителька математики почала писати вірші про квадратні корені кохання. Навіть банкомати почали видавати не гроші, а поради по життю.
— «Перевір, чи не ти сам себе обмежуєш».
Все це — справа рук (або крил) качки. Вона йшла вулицями неспішно, дивлячись в очі кожному зустрічному, і її присутність хитала думки. Буквально. Люди втрачали нитку звичного мислення і знаходили… щось дивне. Щось справжнє. Щось на зразок внутрішнього апельсина.
Один старий запитав:
— Чому ти це робиш?
Качка нахилила голову і сказала:
— Тому що думки повинні хитатися. Тільки тоді вони можуть відлетіти… і повернутися іншими.
А потім вона полетіла. Прямо вгору. У небо-картоплю.
І з тих пір в Буйному раз на рік — в день її прильоту — люди надягають на голову гумові качки і розмірковують вголос.
Деякі навіть починають по-справжньому думати.


Залишити відповідь